Діагностичні дослідження почерку
Методика Експертна диференціації рукописів на чоловічі та жіночі”, яка була вперше опублікована у вигляді Методичного листа у 1968 році. Ця методика порівняно проста, тому нею можуть користуватися експерти-почеркознавці.
У комплекс для цілей диференціації увійшли найбільш інформативні ознаки у кількості 21.
Подальша обробка експериментальних матеріалів проводилась у напрямку уточнення статистичних коефіцієнтів і скорочення числа найбільш інформативних показників.
На цьому етапі роботи в комплекс для цілей диференціації рукописів на чоловічі й жіночі включені такі найбільш інформативні ознаки з відповідними коефіцієнтами (уточнена методика опублікована у книзі “Судебно-почерковедческая экспертиза”, ч.П, М.,1971 ):
- Відсутність червоного рядка ………………………………..1,57
- Нерівномірний розмір надрядкових елементів б, у, д …… 1,31
- Малий розмір надрядкових елементів б ,у ,д……………….0,55
- Середній розмір підрядкових елементів ……………………..0,57
- Нестійке розташування точки початку руху при виконанні букв а, д …….0,67
- Розташування точки початку руху при виконанні букв а, д зліва………………2,43
- Нерівномірний розмір надрядкового елемента букви й………1,35
- Середній розмір надрядкового елемента букви й……………..0,63
- Нестійка конфігурація надрядкового елемента букви й………1,35
- Лівоокружний напрямок руху при виконанні надрядкового елемента букви Й …0,35
- Овальна конфігурація підрядкових елементів букв д, у……..0,68
- Нестійка конфігурація підрядкових елементів букв д, у………1,36
- Відсутність надрядкової частини першого елемента букви р…1,96
- Наявність надрядкової частини першого елемента букви р…..0,56
- Нестійкий розмір першого елемента букви р…………………..0,68
- Правоокружний напрямок руху при виконанні букви р………1,87
- Дугові початкові штрихи у буквах п, т…………………………0,57
- Відсутність початкових части у буквах к, н …….……………..0,82
- Дугові початкові штрихи у буквах и, ш. у, ц, щ……………….0,43
- Відсутність початкових частин у буквах и, ш, у, ц, щ……… 1,43
- Наявність букви д із надрядковим елементом..……………….1,94
Загальні вимоги для використання методики: перш ніж приступити до аналізу рукопису необхідно пересвідчитись, що матеріал, що вивчається достатній за об’ємом (тексту повинно бути не менше однієї сторінки учнівського зошита). Текст, повинний бути виконаний виробленим, незміненим почерком.
Якщо надісланий для дослідження матеріал недостатній за об’ємом, необхідно розглянути питання щодо його розширення (збільшення за рахунок отримання інших записів, листів, нотаток); далі слід перевірити чи однією особою написаний весь текст досліджуваного рукопису.
Роботу над матеріалом доцільно вести у такій послідовності:
- насамперед вивчається рукопис, якій надійшов на дослідження;
- потім на аркуші або у журналі для аналізу матеріалів відмічається, які ознаки, з вказаних у таблиці, є в наявності у цьому рукопису;
- далі до кожної виділеної ознаки проставляються коефіцієнти статистичних імовірностей (згідно таблиці);
- після цього отримують добуток коефіцієнтів статистичних імовірностей, які увійшли до характеристики рукопису (за правилами множення приблизних чисел);
- робота закінчується поясненням отриманого добутку статистичних імовірностей (якщо добуток дорівнює одиниці або більший за одиницю, то рукопис, ймовірніше за все, (на 90% із 100) виконаний чоловіком. Якщо ж добуток менший за одиницю, то рукопис, ймовірніше за все (на 90% із 100) виконаний жінкою).
Така сукупність правил, які визначають порядок, чергування окремих дій, на підставі яких вирішується питання: ким – чоловіком чи жінкою – написаний текст досліджуваного документа.
Вихідними даними для вирішення є детальне вивчення рукопису за ознаками.
При аналізі рукопису необхідно особливу увагу звертати на те, щоб правильно визначити наявність або відсутність ознаки. При цьому слід враховувати наступні рекомендації щодо кожної ознаки окремо.
Відсутність червоного рядка. Ця ознака відмічається у тих рукописах, у яких немає жодного відступу від початку лінії рядка. Якщо зустрінеться хоча б невеликий за розміром відступ, дану ознаку фіксувати не можна.
Розмір надрядкових елементів букв б, у і в окремих рукописах ”д” визначався як відносний до середнього розміру висоти рядкових елементів. Надрядкові елементи, які дорівнюють 1,5 і більше середньої висоти рядкових, відносились до великих, Середніми вважались надрядкові елементи, які дорівнювали за розміром рядковим або більші (але не більше за 1,5). До малих відносились надрядкові елементи, які не перевищували розміру рядкових. Якщо середня висота рядкових елементів письмових знаків у досліджуваному рукописі дорівнювала 3 мм, то до великих будуть відноситися надрядкові елементи, які дорівнюють 4,5мм і більше, до середніх – від 3 до 4,5 і до малих – не більше 3 мм.
Якщо у рукопису є надрядкові елементи, розмір яких не відповідає умовно прийнятому розмірові якоїсь певної групи (наприклад, поряд з елементами, які дорівнюють 3 мм, спостерігаються елементи, які досягають 5 мм і більше), то у таких рукописах необхідно відмічати наявність ознаки нерівномірний розмір надрядкових елементів.
Якщо у рукопису спостерігаються нерівномірні надрядкові елементи, але їх розміри знаходяться у межах, умовно прийнятих для груп малого розміру, відмічають наявність ознаки малий розмір надрядкових елементів букв. Ознака “нерівномірний розмір надрядкових елементів” фіксується лише у тих рукописах, у яких є надрядкові елементи, які відповідають умовно прийнятим розмірам якихось двох або усіх трьох груп, наприклад: середні й великі; великі, малі і середні тощо.
Якщо у рукопису одночасно зустрічаються букви зі стійкими розмірами надрядкових елементів, які входять до різних груп, наприклад, надрядковий елемент букви в має малий розмір, а букви б – великий або середній, у –середній, а б і д. – великий, то слід відмічати ознаку “нерівномірний розмір надрядкових елементів”.
Розмір підрядкових елементів букв теж розглядається як відносний до середнього розміру рядкових елементів. Підрядкові елементи, які дорівнюють двом розмірам рядкових елементів і більше, відносились до великих; які дорівнюють 1,5-2 розмірам – відмічались як середні і менше за 1,5 розміри – як малі. А тому ознака середній розмір підрядкових елементів букв відмічається лише в тих рукописах, у яких підрядкові елементи всіх букв мають не менше 1,5 розміру середньої висоти рядкового елементу й букви і не перевищують двох її розмірів. Наприклад, у рукопису, висота рядкових елементів букв якого дорівнює 3 мм, фіксується наявність ознаки “Середній розмір підрядкових елементів букв” лише у тому випадку, якщо вони знаходяться у межах від 4,5 до 6 мм. У всіх останніх випадках ознаки, які стосуються підрядкових елементів, не фіксуються, тому що виявились недостатньо інформативними.
Розміщення точки початку руху при виконанні букв а, д визначалось як праве, ліве і нестійке. Точка початку руху розглядалася не тільки у письмових знаках, які не пов’язані з попередніми буквами, але й у з’єднанні з ними. У рукописах, у яких букви а і д поєднані з попередніми письмовими знаками, за точку початку умовно приймалася точка з’єднання, яка визначалась, як: ліва – у з’єднанні букви із попередньою, коли при виконанні з’єднувального елемента відбувалася зміна напрямку руху, і права – у з’єднанні букви з попередньою, з’єднувальний елемент якої виконувався без зміни напрямку руху. У тих рукописах, де точка початку руху при виконанні букв а, д або умовна точка з’єднання їх з попередніми письмовими знаками розміщується як з правого так і з лівого боку, відмічається наявність ознаки нестійке розміщення точки початку руху при виконанні букв ,а, д.
У рукопису, в якому точка початку руху при виконанні букви а або її з’єднанні з попередніми стійко розміщується на якомусь одному боці, а точка початку руху при виконанні букви д або точка її з’єднання із попередніми буквами – із протилежного боку, також відмічається наявність ознаки нестійке розміщення точки початку руху при виконанні букв а, д.
У тих випадках, коли точка початку руху при виконанні букв а, д або умовна точка з’єднання їх із попередніми письмовими знаками на протязі усього рукопису розташовується зліва, відмічається наявність ознаки “розміщення точки початку руху при виконанні букв а, д зліва. Нестійкість розміщення точки початку руху або точки з’єднання в межах лівої сторони не враховується.
Розмір надрядкового елементу букви й розглядається як відносний до висоти (при розміщені надрядкового елемента по вертикалі) і до ширини рядкових елементів букв (у разі розміщення його по горизонталі). Якщо розмір надрядкового елемента більше висоти рядкового елемента або ширини букви, то він характеризується як великий; якщо надрядковий елемент рівний по висоті із рядковим елементом або із шириною букви або декілька менший за них (до 2/3 розміру) – як середній; якщо менший за 2/3 висоти рядкових елементів або за ширину букви – як малий.
Якщо надрядкові елементи відповідають умовно прийнятим розмірним даним для груп середнього розміру, фіксується наявність ознаки середній розмір надрядкового елемента букви й. Наприклад, при висоті рядкових елементів букв у 3 мм надрядкові елементи букви й дорівнюють 2-3 мм.
У рукописах, де надрядкові елементи букви й, розмірні дані яких відповідають розмірним даним одночасно двох або всіх трьох груп, фіксується наявність ознаки нерівномірний розмір надрядкового елемента букви й. Наприклад, у рукописах, де рядкові елементи букв дорівнюють 3 мм, надрядкові елементи букви й (при вертикальному їх розміщенні) дорівнюють 2-5 мм або 1,5-4-6 мм.
Нестійкість розмірів у межах умовно прийнятих розмірних даних будь-якої однієї групи при визначенні ознаки нерівномірний розмір надрядкового елемента букви й не враховується. У рукописах, які мають надрядкові елементи букви й, що за розмірами відповідають групам великого й малого розміру, наявність ознаки, яка стосується розмірів надрядкових елементів букви й не відмічається, тому що вони недостатньо інформативні.
Конфігурація надрядкового елемента букви й розглядалась як: прямолінійна (вертикальна і горизонтальна), кутова, ввігнута (правоокружна та лівоокружна), опукла (теж правоокружна та лівоокружна), ускладнена й нестійка. Найбільш інформативними виявились не стійка конфігурація надрядкового елемента букви “й” і опукла з лівоокружним напрямком руху при його виконанні.
Ознака – нестійка конфігурація надрядкового елемента букви й фіксується у тих рукописах, у яких надрядковий елемент букви й має різну конфігурацію незалежно від кількості її видів і повторень. Незначне відхилення у межах одного виду конфігурації у даній ознаці не враховується.
Ознака – опукла конфігурація з лівоокружним напрямком руху при виконанні надрядкового елемента букви й фіксується у тих рукописах, у яких надрядкові елементи букви “й” виконуються лівоокружним рухом навіть при деякій нестійкості у конфігурації цього елементу відносно його розташування.
Конфігурація підрядкових елементів букв д, у розглядається як прямолінійна, кутова, овальна й нестійка. Найбільш інформативними видалися овальна й нестійка конфігурація.
До овальних відносяться підрядкові елементи, які виконані у вигляді закритого овалу. При незначних відхиленнях від овалу, ця ознака все ж фіксується.
У рукописах, які мають букви д і у з підрядковими елементами різної конфігурації у відносно рівних кількостях або поряд із стійкою одною конфігурацією, є декілька букв з іншою, слід відмічати наявність ознаки нестійка конфігурація підрядкових елементів букв д ,у. Наявність цієї ознаки слід фіксувати і в тому випадку, якщо підрядкові елементи однієї букви мають нестійку конфігурацію одного виду, а другої букви – іншу.
Відносний розмір першого елементу букви р розглядається як наявність або відсутність у ньому початкової частини, яка виходить за лінію вершин. У рукописах, у яких перший елемент букви р починався вище за лінію рядка (незалежно від розміру й конфігурації початкової частини), фіксується як ознака наявність надрядкової частини першого елемента букви р.
Ознака – відсутність надрядкової частини першого елемента букви р відмічається у тих рукописах, у яких перший елемент букви р не виходить за лінію вершин, а рядкова частина менша за нього або зовсім відсутня. У рукописах, які мають незначний вихід рядкового елемента букви р за лінію вершин (менше за 1 мм) в окремих буквах або у всіх, також фіксується наявність цієї ознаки.
Якщо ж у рукопису всі букви р мають надрядкову частину першого елемента, то слід відмічати ознаку наявність надрядкової частини першого елементу букви р.
Ознака – нестійкий розмір першого елемента букви р спостерігається у тих рукописах, у яких одночасно є букви з надрядковою частиною першого елемента і без неї. Нестійкість розміру у межах рядкової або підрядкової частини у даній ознаці не враховуються.
Збільшення розміру за рахунок з’єднувального штриха букви р із попередньою (частіше за все з буквами б, т,. д із надрядковим елементом) також не враховується.
Правоокружний напрямок руху при виконанні букви р. Ця ознака відмічається у рукописах, які мають букви р, підрядкові петлі яких і рядкові овали виконані правоокружним рухом, і варіанти букви зі стійким прямолінійним першим елементом, рядкові овали яких виконані правоокружним рухом. Ця ознака фіксується лише у тих рукописах, у яких стійко, на усьому протязі повторюється будь-який із указаних варіантів або обидва варіанти. Якщо ж поряд із варіантами букв, які виконані правоокружними рухами, є варіанти другого напрямку руху (незалежно від кількості букв), наявність даної ознаки відмічати не слід.
Ознака дугові початкові штрихи у буквах фіксується у тих рукописах, у яких у всіх буквах або деяких з них є початкові штрихи дугової форми незалежно від їх розміру й розміщення. Окремі незначні (“рефлекторні”) штрихи як початкові не відмічаються.
Визначення ознаки відсутність початкових штрихів у буквах, як правило, труднощів не викликає. Наявність її слід відмічати у тих рукописах, у яких усі букви к і н або и, ш, у, ц, щ не мають початкових штрихів. Букви з незначними (“рефлекторними”) штрихами також відносяться до таких, що не мають початкових штрихів. У тих же рукописах, де лише в деяких окремих буквах або варіантах букви спостерігаються початкові штрихи, не слід фіксувати цю ознаку. Наприклад, у рукопису усі букви к не мають початкових штрихів, а одна або дві букви п мають початкові штрихи, отож, відмічати наявність даної ознаки не можна.
Наявність букви “д” із надрядковим елементом фіксується у тих рукописах, у яких є варіанти букви д із надрядковим елементом незалежно від кількості букв.
Після ретельного вивчення рукопису за ознаками, вказаними вище, експерт аналізує коефіцієнти. Ці коефіцієнти суворо відповідають найменуванню ознаки. Після виявлення ознак, що проявились у рукопису, експерт відмічає відповідні цим ознакам коефіцієнти і знаходить їх добуток.
Висновок по цьому виду дослідження рекомендується складати згідно загальній схемі висновків почеркознавчих експертиз. При цьому слід перераховувати лише ті ознаки, які знайшли відображення у досліджуваному рукописі.
Якщо Вам необхідні діагностичні дослідження почерку, звертайтесь до Нас.